Біорозкладний та компостований

Визначення та неправильне використання

Терміни «біорозкладний» та «компостований» часто використовуються як взаємозамінні для опису розкладання органічних матеріалів за певних умов. Однак неправильне використання терміна «біорозкладний» у маркетингу призвело до плутанини серед споживачів. Щоб вирішити цю проблему, BioBag переважно використовує термін «компостований» для своїх сертифікованих продуктів.

Біорозкладність

Біорозкладність стосується здатності матеріалу піддаватися біологічному розкладу, утворюючи CO2.₂, Н₂O, метан, біомаса та мінеральні солі. Мікроорганізми, що живляться переважно органічними відходами, керують цим процесом. Однак терміну бракує конкретності, оскільки всі матеріали зрештою біорозкладаються, що підкреслює необхідність уточнення цільового середовища для біорозкладу.

Компостування

Компостування передбачає мікробне розщеплення для розщеплення органічних відходів на компост, що корисно для покращення ґрунту та удобрення. Для цього процесу необхідні оптимальні рівні тепла, води та кисню. У купах органічних відходів безліч мікробів споживають матеріали, перетворюючи їх на компост. Повна компостова здатність вимагає дотримання суворих стандартів, таких як європейський стандарт EN 13432 та стандарт США ASTM D6400, що забезпечує повне розкладання без шкідливих залишків.

Міжнародні стандарти

Окрім європейського стандарту EN 13432, різні країни мають власні норми, зокрема стандарт США ASTM D6400 та австралійський стандарт AS4736. Ці стандарти слугують орієнтирами для виробників, регуляторних органів, установок з компостування, сертифікаційних агентств та споживачів.

Критерії для компостованих матеріалів

Згідно з європейським стандартом EN 13432, компостовані матеріали повинні мати:

• Біорозкладність щонайменше 90%, перетворюючись на CO2₂протягом шести місяців.
• Розпад, що призводить до утворення залишку менше 10%.
• Сумісність з процесом компостування.
• Низький рівень важких металів, без шкоди для якості компосту.

Висновок

Біорозкладність сама по собі не гарантує компостування; матеріали також повинні розпадатися протягом одного циклу компостування. І навпаки, матеріали, які фрагментуються на небіорозкладні мікрочастинки протягом одного циклу, не вважаються компостованими. EN 13432 є гармонізованим технічним стандартом, що відповідає Європейській директиві 94/62/ЄС щодо упаковки та відходів упаковки.